Ехінококоз
Ехінококоз – це зоонозний природно – осередкований біогельмінтоз.
Захворювання характеризується хронічним перебігом, алергізацією організму,
деструктивним ураженням печінки, легень та інших органів.
Людина може уражатися 4 видами збудника: Echinococcus granulosus,
Echinococcus multilocularis, Echinococcus vogeli, Echinococcus oligarthrus.
Найпоширенішим є однокамерний ехінокок – маленька гермафродитна
цестода довжиною 5 – 8 мм і 1 мм шириною, що складається з головки, де є 4
присоски, 36 – 40 гачків, і стробіли, яку формують 3 – 4 членика. Останній
членик найбільший і містить до 800 яєць із онкосферами.
У зовнішньому середовищі яйця зберігають життєздатність у сухій траві
до 6 місяців при температурі до +20 градусів С. Онкосфери стійкі до
дезінфектантів, при кип’ятінні гинуть за 20 секунд, витримують температуру від
-30 градусів С. до +38 градусів С. У грунті (залежно від вологості) вони
зберігають життєздатність до 1 року.
Ехінокок зустрічається повсюдно. В Україні реєструється переважно в
південних областях ( Херсонській , Миколаївській, Одеській, Автономній
республіці Крим). Щорічно виявляють 20 – 30 випадків цієї хвороби. В
лісостеповій і поліській зоні України формуються осередки ехінококозу
переважно за участю свиней і собак.
Механізм передачі ехінокока – фекально – оральний, шляхи передачі-
харчовий, водний, побутовий.
Чинники передачі до людини – овочі, фрукти, забруднені руки
онкосферами ( під час контакту з собакою, коровою, свинями, вівцями).
Велика та мала рогата худоба заражається на пасовиськах під час
поїдання трави, забрудненої онкосферами ехінокока. Зараження хижаків
відбувається під час поїдання органів травоїдних тварин.
В організмі собаки (вовка, лисиці) статевозріла форма паразитує від 5
місяців до 1 року. Яйце потрапляє в шлунково кишковий тракт із забрудненою
їжею ( трава, овочі, ягоди) проміжного хазяїна тварини або людини, руйнується,
звільняючи зародок ехінокока (гексант). Гексанти за допомогою гачків
укорінюються в слизову оболонку тонкої кишки, а потім проникають у
кровоносні судини. Із током крові зародок заноситься в різні органи і поступово
перетворюються на ехінококову кісту .
У людини переважно формується ехінококоз печінки (60-80%), легень
(20-25%), значно менше – селезінки, нирок, мозку, кісток, органів малого тазу.
Материнська кіста росте повільно 0,2 – 0,5 см за 5 місяців. Протягом 3 – 10 років
діаметр кісти збільшується і сягає від 1 до 30 см. Описані випадки, коли вага
кісти сягала понад 10 кг.
Людина, як проміжний хазяїн, є епідемічно безпечною, оскільки вона є
глухим біологічним кутом для личинкової стадії ехінококу, але сприйнятлива до
ехінококозу.
Найбільша захворюваність спостерігається серед працівників
тваринницьких ферм, боєнь, серед пастухів, чабанів, а також власників собак та
членів їх родин. Імунітет нестійкий, тому можливе повторне зараження.
Інкубаційний період ( час від зараження до початку проявів хвороби) –
від кількох місяців до десятиріч, у залежності від локалізації, чисельності і
швидкості росту цисти-кісти.
Основні клінічні симптоми.
При локалізації цисти у печінці виникає важкість, ниючий біль у правому
підребер’ї, іноді жовтяниця. При легеневій локалізації цисти викликають
задишку, слабість, біль у грудній клітці під час дихання, кашель нерідко
супроводжується виділенням кров’янистого харкотиння. Локалізація цисти в
мозку, серці, у черевній порожнині, статевих органах спричинює порушення
функції цих органів. При розриві міхура інвазуються сусідні органи і тканини,
тоді з’являється множинний ріст міхурів або виникають ускладнення (перитоніт,
анафілактичний шок, сепсис). Нагноєння місць ураження може призвести до
смерті.
Оперативне втручання є основним методом лікування незалежно від
локалізації процесу.
Профілактичні заходи.
Провідна роль належить дотриманню особистої гігієни, особливо у разі
контакту з м’ясоїдними тваринами:
- не торкатися руками собак при вживанні їжі,
- миття рук після дотику собак,
- вживання в їжу вимитих овочів, ягід, фруктів,
- проводити планову дегельмінтизацію собак, особливо бродячих.
Лікар паразитолог Василь ФЕДОРІВ
