Забрудненість грунту яйцями гельмінтів
В епідеміології аскаридозу, трихоцефальозу, стронгілоїдозу та деяких
інших гельмінтозів значну роль відіграє грунт, забруднений яйцями
гельмінтів. У грунті городів та дворів яйця аскарид і волосоголовців знаходять
сприятливі умови для розвитку, стають інвазійними (заразними), а потім
тими чи іншими шляхами можуть бути занесені в рот людини і призвести до
зараження. Спостереженнями багатьох авторів встановлено , що основними
факторами механізму передачі інвазійних яєць згаданих гельмінтів є: грунт-
овочі -рот і грунт-руки-рот, решта мають далеко менше значення.
Люди можуть заражатися аскаридами і волосоголовцями, поїдаючи в
сирому вигляді овочі і ягоди, що ростуть на городах і ягідниках, грунт яких
удобрюється не знешкодженими нечистотами. При земляних роботах,
наприклад, на городі, коли діти бавляться на землі і т. п., забруднюються
руки грунтом, у якому можуть бути яйця гельмінтів, а потім брудними руками
яйця гельмінтів можуть бути занесені в рот, чи ними може бути забруднена
їжа. Забруднений нечистотами грунт може бути змитий талими й дощовими
водами і занесений у водойми. Якщо вода з таких водойм буде використана
для поливання городів чи для пиття, не виключена можливість зараження
людини.
Грунт не каналізованих дворів інтенсивніше забруднюється яйцями
гельмінтів, ніж каналізованих. Забруднення грунту яйцями гельмінтів
знижується в міру віддалення від найбільш забрудненої ділянки (біля
вбиралень він значно більше забруднений, ніж поблизу жилих будинків).
При забрудненні грунту яйця гельмінтів можуть бути на різній глибіні.
Найбільшу небезпеку в поширенні аскаридозу в населеному пункті становить
поверхневий (у 2-3 см.) шар землі; чим глибший шар землі, тим менша
кількість яєць у нього проникає. У різні сезони року відмічається не
одинакова забрудненість грунту яйцями гельмінтів. У населеному пункті вона
наростає з осені і знижується весною. Частина інвазійних яєць аскарид
зберігається в грунті протягом півтора року. Яйця гельмінтів, які є в грунті,
можуть переміщуватися підгрунтовими і дощовими водами. Вони можуть
бути занесені в глибину грунту при обробці, а також завдяки життєдіяльності
організмів, що живуть у грунті – при цьому створюються умові для
проникнення яєць гельмінтів у глибші шари.
Яйця аскарид розвиваються в грунті при температурі від 12-13 до 32
градусів тепла, при вищій температурі розвиток припиняється. Швидкість
розвитку залежить від температури: при 12-20 градусів триває 60 днів, при
24-30 градусів усього 15 днів. У період дозрівання яєць аскарид і
волосоголовця відносна мінімальна вологість грунту повинна бути не нижча
8%.
Надзвичайно важливе питання в епідеміології аскаридозу про основний
період зараження людей звичайно пов’язують з часом масової появи в грунті
інвазійних (заразних) яєць аскарид. Так, найчастіше жителі нашої області
заражаються аскаридами з червня-липня по вересень-жовтень.
У всіх місцях, де виявлені місцеві випадки аскаридозу, більша чи менша
частина перезимувалих у грунті яєць аскарид лишається живими і весною та
влітку, при настанні сприятливих кліматичних умов, ці яйця починають
розвиватися. Навіть в умовах суворих і тривалих морозів частина яєць
аскарид переживає несприятливий період року. Яйця волосоголовця менш
стійкі до низьких температур, ніж яйця аскарид.
При контакті з грунтом можна також заразитися личинками анкілостоми
(кривоголовкою) і некатором. Заразитися людина може двома шляхами:
перкутантно (через шкіру), коли інвазійні личинки заглиблюються через
неускоджену шкіру і, мігруючи, попадають у верхній відділ тонкого
кишечника людини. Перорально (через рот) зараження буває при
проковтуванні інвазійних личинок разом із забрудненими овочами, фруктами
і т. п. При температурі повітря нижче 12-14 градусів тапла, достатній вологості
та аерації через 1-2 дні розвивається личинка, спочатку рабдитна (незаразна),
потім вона линяє і перетворюється у філяріоподібну (заразну) личинку,
остання вбуравлюється в тіло людини. Весь процес у грунті триває 7-10 днів.
Вологими стеблами личинки можуть підніматися до 30 см. За несприятливих
умов інвазійні личинки втрачають рухливість, але залишаються
життєздатними до 15 тижнів.
Люди, які за родом своїх занять пов’язані з земельними роботами можуть
заражатися стронгілоїдозом. Це може бути тоді, коли грунт забруднений
фекаліями хворих на стронгілоїдоз. У тонкій кишки людини паразитує самка,
яка відкладає за добу до 50 яєць. Із них у просвіті кишки утворюються
личинки, які не є заразними. Разом із фекаліями людини вони потрапляють у
грунт. При сприятливих умовах ( температура +28-34 градуса, достатній
вологості) із них утворюються покоління живучих у грунті самок і самців, які
утворюють нове покоління личинок, що далі перетворюються на
філяріоподібні (заразні). Перше покоління личинок існує 1-4 тижня. У разі
відсутності сприятливих умов перше покоління протягом 24-48 годин
перетворюється на філяреподібні (заразні) личинки, термін виживання яких є
близько 3-4 тижнів. У хворого на стронгілоїдоз виділення личинок гельмінта з
фекаліями починається через 17-27 днів після зараження і може
продовжуватися до 20 років.
В місцях вигулу собак, при великій кількісті бездомних собак та котів, грунт
може бути забрудненим яйцями токсокар, які виділяються з фекаліями
хворих тварин . При проковтуванні яєць (брудні руки, забруднені овочі та
фрукти і т. п.) у тонких кишках людини утворюються личинки, які мають
міграційну активність, проникають у кров’яне русло і заносяться в різні
органи і тканини і там інкапсулюються. Клінічні прояви залежать від
масивності інвазії і локалізації процесу в організмі людини.
Могутнім фактором, що дегельмінтизує грунт, є сонячна радіація.
Доведено, що яйця гельмінтів, які є на поверхні грунту, швидко гинуть, бо
опромінюються сонцем. Профілактичні заходи спрямовані на попередження
фекального забруднення оточуючого середовища, особливо грунту городів,
ягідників, парників, небезпеку вживання немитих ягід, овочів і фруктів,
дотриманні правил особистої гігієни, проведення медичних оглядів
декретованого населення.
За даними медичних видань.
Лікар паразитолог В.Федорів
