Дзвиняцька територіальна громада

Івано-Франківська область, Івано-Франківський район

Паразитози.

Дата: 23.08.2022 11:33
Кількість переглядів: 255

Фото без опису

Боротьба з паразитарними інвазіями потребує від практичних лікарів
різного фаху розуміння закономірностей паразитування конкретного виду
черв’яка, специфіку клінічних симптомів і проявів, лабораторну діагностику,
методику лікування та проведення профілактики. На відміну від інфекційних
захворювань гельмінти мають унікальні цикли розвитку, різноманітні і досить
тривалі в часі. Воєнні дії, розширення міграційних процесів, туристичні
подорожі, різноманітні катаклізми збільшують ризик заносу на раніше вільні
території певних паразитів, виникає реальна загроза їх укорінення, вимагає
для практичних лікарів додаткових знань про екзотичні гельмінтози. Багато
гельмінтозів не розпізнаються і порушення стану здоров’я не трактується як
такий, що спричинений певними видами гельмінтів. У таких випадках не
призначається адекватна терапія, що приводить до погіршення перебігу і
прогнозу хвороби. Несвоєчасне виявлення уражених людей сприяє
поширенню гельмінтозів, оскільки не проводяться профілактичні та
протиепідемічні заходи серед населення. У частини паразитів розвиток
відбувається за участю не одного але й проміжного, а іноді й додаткового
хазяїна. Переважно хазяїном-годувальником гельмінта виступає людина, а
також інші біологічні види тварин, як велика рогата худоба, свині, коти,
собаки тощо. Більшість гельмінтозів має тенденцію до затяжного або
хронічного перебігу, їм властивий дуже широкій діапазон клінічних проявів –
від безсимптомних до важких форм.
Розберемо розвиток такого захворювання як трихоцефальоз.
Трихоцефальоз спричиняється волосоголовцем. Волосоголовці названі так
тому, що їхній довгий передній головний відділ, яким вони прикріплюються
до кишки, тонкий, як волосина, задній кінець тіла потовщений. Живуть
волосоголовці в товстому відділі кишечника, в основному в сліпій та ободовій
кишках. Довжина самців -до 45 мм, самок -до 55 мм. За добу самка може
відкладати до 3500 незрілих яєць. Яйця з фекаліями потрапляють у грунт і
стають інвазійними (заразними) через 17-20 днів при температурі +15 -+37
градусів тепла при наявності кисню та високій вологості. За таких умов
життєздатність яєць зберігається від 10 до 36 місяців. Резервуаром і
джерелом інфекції є хвора людина, яка виділяє яйця гельмінтів із фекаліями
у зовнішне середовище. Людина не становить небезпеки оточуючим людям,
оскільки яйця гельмінта мають пройти цикл розвитку у грунті. Механізм
передачі -фекально-оральний через немиті овочі , городину, фрукти, брудну
воду…Яйця у тонкій кишки перетворюються у статевозрілі форми і
розвиваються від 3 до 10 діб, потім сповзають до товстої кишки, фіксуються у

слизовій оболонці переднім кінцем, а задній кінець виступає в просвіт кишки.
Тривалість життя паразита в організмі людини до 5 років. При масивній
інвазії у людей спостерігається нудота, зниження апетиту, блювота,
приступоподібні болі внизу живота, апендикулярний синдром, втрата маси
тіла. Хворі дратливі, мають порушення сну, можливі запаморочення.
Розвивається анемія.
Інше захворювання - Опісторхоз. Викликається двома видами гельмінтів:
кошачим двовустецем та опісторхісом вівері. Захворювання зустрічається в
країнах Азії, Європи (Італія, Франція, Голандія), Росії. В Україні реєструється в
басейнах річок Дніпра, Десни, Південного Бугу, Ворскли…Джерелом інфекції
є інвазовані люди і тварини, які виділяють яйця гельмінта у зовнішнє
середовище із фекаліями. У воді яйця заковтуються прісноводним молюском,
в кишках якого з яйця виходять личинки. В тканинах молюска личинки
перетворюються в спороцисту (редію), з якої трансформуються в личинки
наступного покоління (церкарії). Із одного яйця утворюється кілька сотень
церкаріев. Вони активно пересуваються і проковтуються рибами (короп,
плітка, вобла, лящ тощо). Протягом доби в рибах утворюється метациркарій,
якій за 6 тижнів стає заразним для людей і тварин. Через 3-5 годин після
зараження людини (вживання риби) метациркарії активно пересуваються
жовчовивідними шляхами, досягають печінки, жовчного міхура, де через 3-4
тижня починають виділяти яйця. Виділення яєць продовжується біля 10 років.
Механізм передачі-фекально-оральний, чинники передачі - сира,
недостатньо оброблена риба. Основні клінічні прояви: на ранній фазі
хвороби характерні слабкість, погіршення апетиту, диспепсичні розлади,
артларгії, гепатолієнальний синдром. У хронічній фазі характерні симптоми
хронічного холецистохолангіту, гастродуоденіту, панкреатиту, гастриту.
Можливе ураження серця та нервової системи.
Наступне захворювання – Токсокароз. Токсокароз у людей викликають
личинки аскарид собак і аскарид котів. Резервуаром і джерелом токсокароза
собак є представники родини псячих - собаки, вовки, шакали, а токсокароза
котів - родина котячих (коти, леопарди, рисі…). Найвища ураженість
спостерігається серед собак, яка сягає 15-70%. Сприйнятливість у людей
невисока. Можливі реінвазії. Хворіють переважно діти у зв’язку з відсутністю
у них гігієнічних навичок і тісного спілкування із собаками. Скритий період у
людей триває декілька місяців і навіть років. Клінічні прояви залежать від
масивності інвазії і локалізації процесу в організмі людини. Можлива
рецидивуюча лихоманка, алергічна екзантема, приступи бронхіальної астми,
анемія. При уражені легень спостерігається пневмонія, задишка, ціаноз,

сухий кашель. При ураженні печінки має місце її збільшення, болючість,
помірна жовтяниця. При локалізації личинок в інших місцях виявляються
симптоми їх ураження: ЦНС-судоми, парези, паралічі, енцефалопатія; очі-
кератит, офтальміт, сліпота.
Ціп’як свинячий, паразит ссавців, викликає у людей хворобу- теніоз . Як
проміжних хазяїв використовує свиней, собак, зайців, кролів, верблюдів і
людину. Остаточний хазяїн -тільки людина. Ціп’як має довжину тіла 2-4
метри. Має стрічкоподібну форму, а тіло гельмінта (стробіла) складається з
тісно пов’язаних сегментів (проглотид). Ці проглотиди об’єднані в ланцюжок і
прикріплені до голівки (сколекса). У свинячого ціп’яка є від 800 до 900
проглотид. На головці свинячого ціп’яка є чотори присоски і два ряди з 22-32
коротких гачків, які розташовані по колу і нагадують корону. Сколекс
настільки досконало сформований, що дозволяє гельмінту міцно триматися у
кишках і ефективно протидіяти хвилям перистальтики, які прагнуть викинути
його назовні. Свинячий ціп’як міцно прикріплюється, спричиняє у місці
прикріплення сильне запалення з нерідким больовим відчуттям. Зрілі
проглотиди за забарвленністю та формою нагадують домашню локшину і
містять всередині понад 50000 яєць, в яких знаходиться зародок. Травнева
система у свинячого ціп’яка відсутня, поживні речовини всмоктуються усією
поверхнею тіла, він здатний довести людину до дістрофії.
Дирофіляріоз – небезпечне природно-осередкове гельмінтозне
захворювання собак, кішок і диких представників родини собачих і котячих.
Захворювання супроводжується тяжкою патологією всіх систем організму,
включаючи головний мозок і очі. Від тварини до тварини і від тварини до
людини захворювання переносять комарі, що є проміжними хазяїнами для
дирофілярій. Безпосередньо від собак і кішок людина не заражається.
Дирофілярії у людей локалізуються, в основному, під шкірою або слизовою
оболонкою, в підшкірній жировій тканині. З моменту зараження до
появлення пухлини проходить не менше 1 місяця, а інколи проходить і 2
роки. Перші симптоми захворювання - безбольова пухлина, в місці
локалізації якої відмічається сверблячка і печія різного ступеня і
інтенсивності. Характерним симптомом захворювання є міграція гельмінта,
яка проявляється в пересуванні пухлини під шкірою. Гельмінт може
пересуватися від декількох до десятків сантіметрів, швидкість міграції до 30
см за 2 доби. Специфічною ознакою дирофіляріозу є відчуття рухання і
повзання в пухлині. Іншими симптомами захворювання може бути головний
біль, нудота, слабість, підвищена температура, сильні болі в області
локалізації гельмінта з ірадіацією по ходу нервових стволів. Досить часто

уражається орган зору ( під шкірою повік, під кон’юнктивою, очне яблуко),
збудника знаходили в області кінцівок, слизовій порожнини рота, кореня
язика, глотки.
Ентеробіоз – гельмінтоз, який зустрічається повсюдно. Збудником
ентеробіозу є дрібний гельмінт-гострик. Самка довжиною до 10 мм, самець-
4-5 мм. У самця хвостовий кінець гачкоподібно загнутий, а у самиці
загострений, звідки й назва «гострик». Дорослі гельмінти населяють нижній
відділ тонкої кишки і частину товстої, паразитують самиці, самці виділяються
з випорожненнями. Самиці гостриків, матка яких переповнилася яйцями,
втрачають здатність прикріплюватися до слизової кишечника, спускаються в
пряму кишку, активно виходять через анальний отвір, відкладають яйця на
періанальних складках і гинуть. Процес яйцекладки займає від 15 хвилин до
1,5 години. Одна самиця відкладає до 17 тисяч ще незаразних яєць, які через
декілька годин стають заразними. Джерело інвазії- хвора людина. Інвазовані
люди є небезпечними для оточуючих. Провідний шлях передачі -контактно-
побутовий, основним фактором є руки, забруднені яйцями гельмінтів, а
також забруднені яйцями гостриків предмети побуту (дверні ручки, поверхня
меблів, кухонне начиння, посуд, іграшки…). Яйця, відкладені самицями
гостриків, дозрівають через 4-6 годин і стають інвазійними (заразними). Вони
потрапляють на натільну і постільну білизну, накопичуються під нігтями при
розчісуваннях і, при недотриманні гігієнічних правил, забруднюють
навколишні предмети. Яйця гостриків відносно стійкі у зовнішньому
середовищі і зберігають здатність заражати до 2-4 тижнів. Перші прояви
хвороби виникають через 10-15 днів після зараження і проявляються стійким
свербіжем перианальної ділянки, який буває не тільки вночі, але і вдень,
нерідко нестерпний. Діти погано сплять, погіршується апетит, зменшується
працездатність, виникає безсоння, неврастенія, нічне нетримання сечі.
Інколи спостерігаються болі в животі, нудота, блювота, тенезми, рідкий
стілець, частіше з домішками слизу. Як ускладнення можливі апендицит,
піодерміт, сфінктерит, парапроктит.
Захворювання людини спричиняють понад 270 видів гельмінтів, ми
розглянули усього 6, а в Україні зустричаються близько 30. Рівень
захворюваності на гельмінтози населення України сягає 800-900 на 100 тис.
населення. Найпоширеніший є ентеробіоз, найвищий рівень якого є серед
дітей дошкільного віку та серед учнів молодших класів шкіл. В Івано-
Франківській області більш поширеним є аскаридоз, клімат області є просто
ідеальним для розвитку яєць цього гельмінта (подибний цикл розвитку яєць
до трихоцефальозу).

Здебільшого люди заражаються гельмінтами через рот (перорально). Яйця
гельмінтів проковтуються разом із забрудненими продуктами харчування:
овочами, ягодами, з водою, можуть заноситися вони в рот пальцями,
забрудненими грунтом, що містить яйця гельмінтів (аскариди,
волосоголовці…). Зараження відбувається і при поїданні м’ясних та рибних
продуктів, інвазованих личинками (бичачій та свинячій ціп’яки, трихінела,
стьожак, опісторхіс та інші). Людина може заражатися і перкутантним (через
шкіру) шляхом (дирофілярії), де переносниками є крововисні (комарі). Для
ряду гельмінтозів людини єдиним джерелом інвазії є хвора людина
(ентеробіоз, гіменолепідоз).
Важливим етапом у боротьбі з гельмінтозами є виявлення хворих. Відомо,
що немає клінічних специфічних симптомів, які б з певністю свідчили на ті чи
інші гельмінтози. Звичайно при гельмінтозах у людини відмічаються загальні
неспецифічні ознаки, які можуть спостерігатися при найрізноманітніших
захворюваннях. Тому точно діагностувати можна лише лабораторними
методами дослідження. Виявлення гельмінтів, їх фрагментів або яєць
паразитів у фекаліях чи виділеннях хворих, а також позитивні результати
імунологічних методів дослідження дають підставу ставити діагноз певного
захворювання.
Забрудненість яйцями гельмінтів предметів, що оточують людину.
Численними дослідженнями доведено, що яйцями гостриків можуть бути
забруднені майже всі предмети, які є в житлі людини. Було виявлено яйця на
вікнах, підвіконнях, на сидіннях стільців і парт, на підлозі, під партами, на
шафах, на опалювальних приладах, на ручках дверей, на класній дошці,
піаніно, на іграшках, олівцях, учнівських книгах і зошитах, на спинках і ніжках
ліжок, на простирадлах, подушках, на рушниках. Яйця гельмінтів виявлено і
на взутті. При дослідженні паперових грошей на них знаходили яйця
гостриків і аскарид. Певну роль як механічні переносники яєць гельмінтів
відіграють мухи (кімнатна, хатня, зелена падалова та ін.) При дослідженні мух
знайдено яйця гостриків, аскарид, волосоголовця, анкілостомід, карликового
ціп’яка, щурячого ціп’яка, теніїд, стьожака широкого, опісторхіса. Чорні та
руді таргани можуть також бути механічними переносниками яєць
гельмінтів; яйця аскарид у кишечнику і у фекаліях таргана зберігаються до 6
діб. Більшість яєць аскарид, що пройшли через кишечник курей, і яєць
анкілостомід, що пройшли через травневий тракт свиней, курей, щурів,
горобців, залишаються життєздатними і може розвиватися у зовнішньому
середовищі.

Лабораторну діагностику гельмінтозів у людини здійснюють в
мікробіологічній (паразитологічній) лабораторії Богородчанського відділу
Івано-Франківського районного відділу ДУ «Івано-Франківській обласний
центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України». Там же можна
дослідити на яйця гельмінтів пісок, овочі, воду, а також змиви з предметів
навколишнього середовища. Адреса лабораторії: смт. Богородчани, вул.
Петраша 8.
За даними медичних видань.
Лікар паразитолог В.Федорів


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь