Оформлення заповіту у лікарні
Іноді знаходячись в лікарні «під крапельницею» ми задумаємось про те, щоб завчасно розпорядитись своїм майном.
Почнемо з того, що відповідно до ст. 1233 ЦК України заповіт- це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповіт посвідчується як державним нотаріусом, так і приватним, органами та посадовими особами, які входять до складу системи нотаріату, а також посадовими особами, яким чинне законодавство надає право посвідчувати заповіти.
Так, ч. 1 ст. 1252 ЦК України заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю.
Частиною 2 статті 1253 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених, в томчислі і статтею 1252 цього Кодексу ( в разі посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою), присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.
Зверніть увагу, що посадові та службові особи, перелічені у статті 40 Закону України “Про нотаріат”, зокрема закладів охорони здоров’я, що посвідчують заповіти, прирівняні до нотаріально посвідчених, не мають права посвідчувати заповіти як на своє ім’я, так і від свого імені, здійснювати як на ім’я, так і від імені своєї дружини або свого чоловіка. Також вказані посадові чи службові особи не мають права вчиняти заповіти на ім’я своїх синів та дочок, матері, батька, онуків, діда, баби, своїх братів чи сестер.
Перед вчиненням заповіту посадові або службові особи закладів охорони здоров’я повинні насамперед встановити особу пацієнта (фізичних осіб, які звернулися за вчиненням такої дії) та з’ясувати обсяг їхньої цивільної дієздатності. Наголошуємо, що посвідчення водія, посвідчення особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи особи, не можуть бути використані для встановлення особи, що звернулася за посвідченням заповіту.
Службові особи закладів охорони здоров’я зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів до державного нотаріального архіву чи державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача.
Посадові, службові особи при посвідченні заповітів зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, отримані під час їх посвідчення.
Отже, говорячи про посвідчення заповіту службовими особами закладів охорони здоров’я, то слід зауважити, що ці випадки треба розцінювати як виняток із правила, а не саме правило.
Матеріал підготовлено фахівчинею відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» Вікторією Бігун
