Чи можна набути право власності за набувальною давністю на землю?
Ви користуєтесь земельною ділянкою роками та досі думаєте, що маєте законне право на неї? Скажете, що за певних умов особа, яка протягом тривалого часу володіє майном, може оформити на нього законне право власності. Але навіть дотримання усіх вимог не надасть вам 100 % результату. Розберемо чому.
Набувальна давність – це один із способів набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном, у нашому випадку земельною ділянкою протягом 15 років.
Як ми уже зазначали, для того щоб отримати земельну ділянку за набувальною давність необхідно дотриматись декілька умов:
? при отриманні майна у володіння;
? відкрите, неприховане користування;
? безперервність володіння протягом визначеного законом строку.
Передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність. Ба більше, у Земельному кодексі України є навіть спеціальна стаття, яка має назву «Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)». Відповідно до ст. 119 Земельного кодексу України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.
Варто звернути увагу, що Верховний суд України у своєму листі від 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08 визначив, що норма ст. 119 Земельного кодексу України щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року відповідно до п. 1 розділу IX "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України.
Як свідчить судова практика ст. 119 Земельного кодексу України не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування.
Підсумовуючи вище викладене бачимо, що ця норма надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.
У випадку відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Матеріал підготовлено фахівчинею Богородчанського бюро правової допомоги Вікторією Бігун